З ДНЕМ ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ!

 Світле і величне свято кожного разу спонукає нас повернутися до тих вікопомних днів, до тих героїв, які не зламались під неймовірною ношею, відстояли свою землю, свою оселю і свою долю. Ми пам’ятаємо про солдатів, хто до останнього подиху стояв на передовій, хто був у тилу і витримав ті нелюдські тяготи. Для мільйонів воєнні дороги завершилися скромними обелісками, безіменними і братськими могилами. Багатьом судилося повернутися з тієї війни живими. Вони дали нам життя нам. Це вони, живі і мертві, врятували для людства мирне небо, ясне сонце, квітучі поля і сади. Усе те, без чого не можна уявити наш світ. Але щемить серце, болить душа. З кожним  роком рідіють ряди великих воїнів, відлітають вони у Вічність…

Цей вікопомний день уособлює героїзм, силу духу, ратну працю й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів. Для нас, нащадків солдатів Великої Перемоги, найвищою життєвою істиною є вірність їх справі і громадянському обов’язку, довічна  шана і повага. Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край.

Ми пам’ятаємо і про живих, і про мертвих. Але в швидкоплинних буднях не завжди приділяємо їм належну увагу.

Напередодні 69 – річниці Дня Перемоги заступник голови Павлоградської райдержадміністрації Л.М.Комаркова, завідувач відділу освіти О.М. Муштат, голова Павлоградської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України В.А.Коваленко, директори закладів освіти привітали ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій, освітян Білого Івана Пилиповича, Кравченко Івана Микитовича;  Молчанова Миколу Павловича, Молчанову Людмилу Лук’янівну, Шаповалова Григорія Якимовича та Нестеренко Любов Михайлівну.

Шановні наші педагогічні працівники отримали вітання, квіти та продуктові набори.

Як же їм не вистачає простого спілкування… Глибоке враження від спілкування залишив у нас Білий Іван Пилипович, у якого ми були більше години….Він розповідав нам про жахливу війну, про життя в мирний час, але найбільше Іван Пилипович говорив про сьогодення — про  ситуацію, яка склалася у нашій країні. Але він упевнений, що все буде добре, тому що український народ самий розумний, доброзичливий і мирний.

Що з ми почули про його життя та війну…Білий Іван Пилипович народився в 1923 році в селі Булахівка.  Батьки його – Пилип Гаврилович і Марія Василівна  працювали в колгоспі «Україна».

В 1943 році Білий Іван Пилипович пішов на війну. Він брав участь у форсуванні Дніпра. Воював на 3 Українському фронті, служив у 203 Запорізькій гвардійській дивізії і у 610 стрілковому полку, який  форсував Дніпро біля села Капустяне.

Одного разу вночі солдати пішли на бойове завдання. Почалася переправа. Німці їх побачили і відкрили по них вогонь. Наші солдати відбивалися. Човни, на яких вони переправлялися, почали тонуть. Багато воїнів загинуло. А ті, які залишилися, ледь живі дібралися до берега.

Іван Пилипович був зв’язківцем. Він вчасно приносив повідомлення про дислокацію та розміщення ворожих частин.

Має багато нагород: медаль за Відвагу, За Перемогу над Німеччиною та інші…

Шановні наші! Це Ви, подолавши вогняні рубежі війни, достойно примножили свої бойові звитяги самовідданою працею, ваші мудрі поради, підкріплені життєвим досвідом, сила і стійкість духу, мужність і відданість рідній землі завжди були і залишаються надійним орієнтиром для молодого покоління, яке зараз розбудовує незалежну державу. Ваш приклад надихає нас на  нові звершення в ім’я розквіту України.

 

Щиро вітаємо Вас дорогих фронтовиків, підпільників, партизанів, в’язнів фашистських концтаборів, працівників тилу, вдів і членів сімей загиблих на полі бою з найдорожчим святом для нашого народу – Днем Перемоги. Бажаю всім миру, злагоди, добра, щастя, достатку, здоров’я, успіхів!

Хай завжди над Україною буде мирне небо!

 

 

Голова Павлоградської районної

організації Профспілки працівників

освіти і науки України                                                 В. А. Коваленко

нестеренко любов михайлівна