80-річчя Голодомору 1932 — 1933 років

На початку XX століття Україна зазнала непоправної втрати – від штучного голоду загинули мільйони її синів і дочок.  Це був найтяжчий злочин проти людства, одна з найтрагічніших сторінок нашої історії.

Лише за один рік жителів Павлоградського району стало втричі менше! В с. Межиріч протягом року від голоду померло 264 чоловіка, в Булахівці – 300 чоловік. В с. В’язівок за двадцять днів квітня померло 54 дитини, а в с. Кочережки за цей же час – 137 чоловік.

Село Вербки було занесено до „чорної дошки”, а це означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь – яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх  мешканцям. Всього на „чорну дошку” було занесено до третини сіл України.

 Не дивлячись на страшний голод, все ж українська нація вижила і зміцніла. Разом з цим зросло й усвідомлення обов’язку пам’ятати своє минуле.

Від Голодомору минуло 80 років. Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи. Більшість документів про наймасштабнішу трагедію не потрапили в архіви. А ті, що потрапили, не всі збереглися. Але є людина в нашому районі, яка по крихтах збирає матеріали страшного голоду – Віра Григорівна Позняк – директор Булахівського краєзнавчого музею.

22 листопада голова Павлоградської райдержадміністрації В.М.Дуднік провів засідання круглого столу за участі керівників управлінь та відділів райдержадміністрації, сільських голові, представників політичних партій, депутатів Павлоградської районної ради. Після обговорення даної трагедії всі присутні підтримали продовжити існуючу традицію в суботу, 23 листопада, в кожній домівці Павлоградського району запалити поминальні свічки.  Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Це — знак нашої пам’яті.

Це — святий вогник за души загиблих.

Це – світле очищення задля нашого майбутнього.