Наша незалежність

В Дніпропетровській області знаходилися останні п’ять запорізьких козацьких паланок. В селах Палоградського району найбільш свіжа пам’ять про традиції та культуру предків. Багато запорізьких пісень вже забуто назавжди, але, як підкреслює експерт ЮНЕСКО, заступник голови експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури України Ілля Фетисов, саме дніпропетровці відрізняються особливим ставленням до власної історії, зокрема, до козацького епосу. А ще, за його словами, Дніпропетрощина вражає тим, що це справжня енциклопедія фольклорних стилів — кожне село має свої традиції.

Село Богуслав Богданівської сільської ради Павлоградського району розташоване з північного заходу на південний схід в 16 км. від районного центру. Межує з м. Павлоградом, Васильківським, Петропавлівським районами. Згадка про село вперше датується 1774 роком. Його поселенцями були козаки Запорізької Січі та втікачі від поміщиків з Правобережної України. Назва села пов’язана з утечею селян з поміщицької неволі. Утече селянин, почне нове життя… проходить час і все спокійно. Ну і слава Богу (Богу слава). Остаточне заселення села розпочалося десь в 70-х роках 17 століття, коли набрало повного розмаху закріпачення селян Лівобережної України. Юридично закріплене в 1783 році. Сьогодні територія села Богуслав  сягає 13122,2 га з населенням майже 4 000 осіб.

Село Кочережки Вербківської сільської ради розміщене на правому березі річки Самара в 31 кілометрі від районного центру м. Павлоград. Назва села походить від річки Самара, русло якої навпроти центру села робить вигин в вигляді кочерги, а також одна з пересихаючих річок носить назву Кочерга. Існує ще одна легенда про назву села і пов’язує її з легендарним засновником Іваном Кочергою козаком –запорожцем, що заснував поселення зимівника на території села.  З досліджень істориків відомо, що на початок 18 століття уже існувало компактне поселення.  З 1750 року поселення називається слободою.  Жителі слободи  були козаками та державними селянами. Управлялися отаманом та осадчим. Займались традиційними заняттями: землеробством, скотарством вирощуванням коней на продаж, промислами бджільництвом, заготівлею сіна для чумаків, гончарством, бондарством. В 1913 році будується приміщення школи. Формуються особливі звичаї та традиції села. Сьогодні територія села Кочережки Вербківської територіальної громади сягає 15111 га з населенням майже 1500 осіб.

28 листопада 2016 року Комітет з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО включив козацькі  пісні Дніпропетровської області до Списку нематеріальної культурної спадщини, які потребують негайної охорони. Ці твори співаються в козацьких громадах регіону та розповідають про трагедію воєн й особисті переживання воїнів-козаків. Пісні підтримують духовні зв’язки з минулим, але можуть носити також розважальний характер. Були представлені два козацькі поселення Павлоградського району — села Кочережки та Богуслав. А відповідно два творчи колективи „Богуславочкаˮ с. Богуслав та „Першоцвітˮ с. Кочережки. Це справжні перлини — колективи, які продовжують життя народних співочих традицій, невмирущої козацької культурної спадщини. Колективи ансамблів „Богуславочкаˮ та „Першоцвітˮ — самі жінки, без музичної освіти, але з унікальним багатоголоссям. Їхні голоси — Божий дар, який вони зуміли розвинути самостійно.  Жінки вже в літах. Найстаршим — понад 80 років, наймолодшим — понад 70!

За 30 років існування самобутні артисти брали участь у різних престижних конкурсах та фестивалях. Їхній спів перевершує будь-які  уявлення про протяжність народної пісні, бо це нескінченні куплети, які тягнуться, перекручуються. І ще вражає максимальне вокальне розгалуження. Це рідкісне явище: зазвичай у народних піснях два-три голоси, а тут доходить до п’ятиголосся, дуже своєрідна манера з відвертим копіюванням чоловічих голосів.

Дослідники українського аутентичного співу й досі дивуються: як жінки, що ніколи не бачили нот, співають на чотири-п’ять голосів! Як, не маючи нотних партій, вони тримають гігантське багатоголосся, усю фактуру?

А відповідь проста — протягом усіх років існування ансамблів їх учасниці дотримуються правила — не йти на компроміс з тенденціями сучасної культури, щоб зберегти фольклор у первісному вигляді.

У народних артисток є головне завдання — передати пісні, які співали не лише їхні дідусі й бабусі, а й прадідусі та прабабусі. От тільки б пам’ять не підводила.

Ми пишаємося фольклорними ансамблями та виконавцями, які живуть в області, творчість яких і складає культурну спадщину. Адже саме Дніпропетровщину можна назвати краєм Січей та прабатьківщиною козаків.

Інформація для перегляду за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=bHTCn1ag4Mw

https://www.youtube.com/watch?v=PclfPnxDk9E

https://www.youtube.com/watch?v=sE7G7rDHKOI

https://www.youtube.com/watch?v=hychltWAXeo

https://www.youtube.com/watch?v=0gqcgJzVlxc

 

#Наша_незалежність #Марафон_30