Підстави та порядок позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. Такий засіб може застосовуватись тільки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлу­чатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке розлучення може бути необхідним, напри­клад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, є позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її ін­тересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею. Питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлен­ня батьків до дітей.

Такий захід може бути застосований тільки у судовому порядку. Інші органи не мають права розглядати дане питання. Справи даної категорії розглядаються у порядку цивільного судочинства. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років.

В якості підстав позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав Ко­декс передбачає їхню винну протиправну поведінку, що виражається в різних фо­рмах, вичерпний перелік яких даний в ч. 1 коментованої статті. До них зокрема належать:

1) відмова забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охоро­ни здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявлення щодо неї батьківського піклування (див. коментар до ст. 143 СК);

2) ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. Це має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

• не забезпечують необхідного харчування, ме­дичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розви­ток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
• не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
• не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками (див. також коментар до ст. 152 СК);

3)   жорстоке поводження з дитиною;

4)   хронічний алкоголізм або наркоманія. При захворюванні батьків хроніч­ним алкоголізмом чи наркоманією дитина опиняється в хворій сімейній обстановці, вона надана сама собі, страждає морально і фізично. Здійснення батьками проти­правних дій проти дитини при цьому необов’язкове, хоча вони, як правило, ма­ють місце. При позбавленні батьківських прав батьків, хворих на хронічний ал­коголізмом або наркоманію, їх вина очевидно не простежується. Проте у зв’язку з тим, що алкоголізм і наркоманія виникають в результаті свідомого доведення батьками себе до такого стану, то в даному випадку можна говорити про винну поведінку батьків. Хоча на практиці при розгляді даної категорії справ питання про вину батьків не обговорюється. Важливо те, що хронічний алкоголізм і нар­команія батьків створюють реальну загрозу для дитини, її фізичного, психічного і морального розвитку. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьків­ських обов’язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залеж­них від неї причин. В таких випадках, а також тоді, коли при розгляді справ буде встановлено, що вимога про позбавлення батьківських прав є не обгрунтованою, але залишення дитини у батьків небезпечне для неї, суд має право винести рішення про відібрання дитини і передачу її на піклування органів опіки і піклування;

5)будь-які види експлуатації дитини, примушення дитини до жебракування та бродяжництва.;

6)засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини. В даному випадку йдеться про замах на вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень,доведення до самогубства, побої, катування тощо.

Батьки не можуть бути позбавлені батьківських прав на підставах, не передба­чених коментованою статтею. Це має відношення і до випадків, коли формально убачаються ознаки нібито неналежного виконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей (наприклад, здійснення дитиною правопорушення, яке не знахо­диться в причинно-наслідковому зв’язку з винною поведінкою батьків).

Для позбавлення батьківських прав достатньо однієї з вказаних підстав (тоб­то форм винної протиправної поведінки батьків), хоча на практиці можливе по­єднання декількох підстав. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заяв­лений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.