«Війна… обстріли… смерть…» — сьогодні звучать ці слова на вулиці, вдома, в будь – якій розмові літніх людей, молоді та підростаючого покоління.
Ще не загоїлись рани після виснажливої, кривавої Великої Вітчизняної війни… ще жива пам’ять про тих героїв, які захищали Вітчизну.
Чи могли доброзичливі, трудолюбиві українці уявити, що через 69 років на території нашої держави знову лунатимуть постріли, будуть зруйновані будинки, спалені села, гинути дорослі та діти???
Чи можливо осягнути біль та розпач матері, батька, жінки та дітей, які втратили близьку людину?
На передодні Дня скорботи горе постукало в домівки Павлоградського району. Сім’ї Грабового Валерія Миколайовича та Котова Олександра Олександровича отримали страшну звістку: «Під час виконання службових обов’язків 14 червня 2014 року в м. Луганськ трагічно загинули Грабовий Валерій Миколайович та Котов Олександр Олександрович».
Грабовий Валерій Миколайович, 1969 р.н. народився у місті Котовськ Одеської області. У 1991 році закінчив командний факультет Алма-Атинського вищого прикордонного училища КДБ СРСР ім. Дзержинського, спеціальність командно – тактична, офіцер прикордонних військ. У 1997 році закінчив юридичний факультет Університету „Туран“ (Алмати, Казахстан), спеціальність – правознавство. У1987-1993р.р. проходив службу у прикордонних військах КДБ СРСР, остання посада – начальник прикордонної засади. У 1994-1997 р.р. працював за контрактом у ВАТ КБ „Казомерцбанк“ (Алмати, Казахстан), остання посада – юрисконсульт відділу правового забезпечення банківської діяльності. 1998-1999 р.р. працював у ВАТ „Павлоградський молочний комбінат“, посада – юрисконсульт. З 1 вересня 1999 року приватний підприємець. Депутат Павлоградської районної ради. Одружений, двоє дітей.
Котов Олександр Олександрович, 1983 р.н. Народився в с. Нова Дача, Павлоградського району, закінчив Новодачинську загальноосвітню школу. Працював на шахті Дніпровська, навчався в Дніпропетровському національному гірничому університеті, батько десятирічного сина.
Під час проведення АТО на території східних областей України загинув Савенков Олександр Володимирович 1988 року народження. Залишившись без батьків в підлітковому віці виховувався бабусею. Навчаючись в школі, Сашко активно займався спортом та всі знали його як доброзичливого, дисциплінованого хлопця та готового в будь – який час прийти на допомогу, як дорослим так і одноліткам. На шахті «Дніпровська», де працював Олександр після закінчення тернівського гірничого училища думка про хлопця не змінилась, адже він був відповідальний, трудолюбивий, з повагою відносився до оточуючих. Для бабусі він був надією та опорою.
Під час виконання службових обов’язків в антитерористичній операції загинув Кривсун Юрій Олександрович. Юрій Олександрович народився в селі Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області 22 вересня 1972 року. Навчався в Богуславській неповній середній школі. В 1991 році закінчив ордена Трудового Червоного прапора радгосп-технікум Кримсадстанції Держагропрому УРСР (спеціальність плодоовочівництво). Після служби в збройних силах України працював бригадиром садово-овочево-польової бригади в АФ ЗАТ «ім..Ілліча», потім агрономом. В 1999 році закінчив Кримський державний аграрний університет і отримав кваліфікацію вчений агроном. В 2007 році — Дніпропетровський національний університет за освітньо — професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба ” в освітній галузі „Державне управління”. В управлінні агропромислового розвитку працював з листопада 2003 року. На посаді начальника відділу ринкових відносин, маркетингу продукції та ринку матеріально — технічних ресурсів з 2008 року.
Всі, хто знав Юрія Олександровича, запам’ятають його завжди усміхненим, небайдужим до будь якого прохання, уважним, готовим завжди прийти на допомогу, працьовитим, відвертим чоловіком. Саме тому він пішов добровольцем до лав Української армії в цей скрутний для країни час. Адже Юрій Олександрович не міг залишитись осторонь…
Висловлюємо щирі, глибокі співчуття сім’ям, які втратили рідних в цей тяжкий та непростий для України час.
Вічна пам’ять!