baner
baner
baner
baner
baner
baner
baner
baner

З 2010 року Уряд наполегливо і завзято працював над підготовкою Угоди про асоціацію. Однак рішення в політиці приймаються виходячи з реальної економічної та політичної ситуації.

Тож яка вона?  У 2010-2012 роках Уряд забезпечив позитивні темпи зростання економіки, незважаючи на триваючу світову рецесію. Було сконцентрувало ресурси на розвитку внутрішнього ринку, вітчизняного виробництва, розвитку та модернізації інфраструктури — і це дало зростання економіки.

Однак ситуація стала різко змінюватися в 2013 році.

По-перше, позначилося значне погіршення кон’юнктури зовнішніх ринків, в тому числі, фінансових. Сталося часом обвальне скорочення товарообігу з традиційними партнерами України. При цьому український ринок за тими умовами, на яких ми вступили у Світову організацію торгівлі, практично не захищений. В середині грудня Держкомстат опублікував дані про товарообіг за 10 місяців 2013 року. Так, товарообіг з Російською Федерацією впав на 16 %, з СНД в цілому — падіння на 17 %. Падіння торгового обороту з Індією — склало 13 %; Південною Кореєю — 49 %; Індонезією — 16 % , Іспанією — 19 %. В цілому товарообіг за 10 місяців 2013 знизився на 9,4%.

По-друге, нерівноправний договір про постачання російського газу призвів до величезних втрат валютних резервів держави: за 3 роки – більше 20 мільярдів доларів. І цей договір продовжує щомісяця знекровлюватися валютні резерви країни. Власне, ось ці два зрадницьких удари в спину Україні: невигідні умови торгівлі в рамках СОТ та кабальний газовий договір — в цілому і сформували сьогоднішню ситуацію.

По-третє, у 2013 році Уряду довелося виплатити колосальні зовнішні борги, в тому числі по кредиту МВФ 2008-2009 років: понад 5 мільярдів доларів.

По-четверте, негативне сальдо в торгівлі з Європейським Союзом збільшилася до 10 мільярдів доларів.

По-п’яте, заходи з обмеження експорту українських товарів до Росії призвели до негативного сальдо у взаємній торгівлі близько 7 мільярдів доларів за півтора року. Причому, постраждали галузі, продукція яких практично не знаходить збуту на інших ринках.

Так, за 9 місяців 2013 року втрати експортних поставок до Росії продукції машинобудування склали 18,4 % (938 млн.дол.США). У тому числі скоротилися :

ü  на 73% (229 млн.дол.США) – експортні поставки тракторів і автомобілів;

ü  на 56% (47 млн.дол.США) – літальних апаратів та обладнання;

ü  на 40% (552 млн.дол.США) – вагонів;

ü  на 43% (181 млн.дол.США) – вузлів і запчастин до локомотивів і вагонів ;

ü  на 12% (27 млн.дол.США) – електричних трансформаторів;

ü  на 28% (130 млн.дол.США) – скоротилися поставки труб;

ü  на 77% (564 млн.дол.США) скоротилися поставки енергоносіїв;

ü  на 35% (158 млн.дол.США) – пластмас  і виробів з них.

 

Більш того, у вересні три країни Митного союзу ухвалили рішення, що у разі підписання угоди про зону вільної торгівлі з Євросоюзом Україна негайно втратить переваги зони вільної торгівлі з країнами СНД.

До чого це призвело б?

За рік це додасть до негативного для України сальдо 8 мільярдів доларів. Разом негативне сальдо в торгівлі з країнами Митного союзу в 2014 році сформувалося б у розмірі близько 15 мільярдів доларів. Крім того, негативними наслідками у двосторонніх відносинах з РФ внаслідок підписання договору буде згортання спільних секторальних проектів у паливно-енергетичній  сфері (на суму більше 9 млрд.дол.США), в атомній енергетиці (1,5 млрд.дол.США), в космічної галузі, суднобудуванні та ВПК (2,2 млрд.дол.США). Авіабудування зупинилося б повністю. Більше того, країна втратила б секторальні кредитні ресурси на суму близько 7,7 млрд.грн.

Чи можна сказати, що влада нічого не робила, щоб виправити ситуацію? Звичайно, ні.

Робилися колосальні зусилля щодо скорочення споживання російського газу. У нинішньому році Україна використає приблизно на 40 % менше російського газу, ніж у 2010 році.

Величезна робота проведена щодо збільшення власного видобутку газу. Укладено угоди на розвідку і видобуток сланцевого газу, газу на шельфі Чорного моря, реабілітацію старих родовищ з такими світовими лідерами галузі, як компанії Шелл, Шеврон, ЕНІ.

Ще на початку літа, оцінивши ситуацію, урядовці звернулися до партнерів в Євросоюзі з проханням розглянути заходи, які допомогли б економіці України подолати найгострішу кризу. Наприклад, розмістити замовлення на наших підприємствах, взяти участь у спільних інвестиційних проектах. Влада весь час була в переговорному процесі. Міністри також переконували російських партнерів, що зона вільної торгівлі з ЄС не несе загрози для них, доводили це розрахунками.

Одночасно урядовці переконували Міжнародний валютний фонд, що умови кредиту для України не повинні бути стереотипними, у нас є переваги внутрішнього ринку, які розкриються при достатній фінансовій підтримці. Також ми розраховували на обіцянку Євросоюзу вплинути на МВФ. Влада весь цей час була в переговорах з МВФ.

І що ж отримали? Пільгові торгові режими з Митним союзом для нас відміняються, а Євросоюз ніякої відповіді на наші пропозиції не дав. Обіцянка вплинути на МВФ залишилося порожнім. А за тиждень до саміту у Вільнюсі МВФ висунув Україні ще жорсткіші умови.

Отже, до моменту проведення Вільнюського саміту Україна мала зробити вибір: підписати угоду і зіткнутися з неминучим крахом економіки або відкласти підписання і домогтися від всіх сторін, залучених у ситуацію, врахування своїх інтересів.

Жоден політик, що має відповідальність за долю країни, прийняв би рішення ігнорувати ці об’єктивні факти і незважаючи ні на що, підписати угоду?

Так, влада просто не встигла відверто і переконливо розповісти про сформовану ситуацію Українському народу, мало говорили про ризики. Тому що сподівалися мінімізувати ризики.

Цього не вдалося зробити до саміту у Вільнюсі.

Уряд глибоко переконаний, що наполегливою, послідовній роботі і стабільності в суспільстві можливо це зробити за час, який взяли для виправлення ситуації.

Отже, які ж ризики необхідно мінімізувати і як це зробити?

Перше: потрібно домовитись з Російською Федерацією про відновлення торговельно-економічних відносин у повному обсязі. На це націлений цілий комплекс заходів, визначений документами, які будуть підписані в ході засідання Українсько-Російської міждержавної комісії 17 грудня в Москві.

Серед найважливіших документів:

1. Дорожня карта щодо врегулювання торговельних обмежень у двосторонній торгівлі між Російською Федерацією і Україною на 2013-2015 роки.

2. Угода між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про реалізацію і заходи державної підтримки відновлення серійного виробництва літаків сімейства Ан-124 з двигунами Д-18Т та їх модифікаціями.

3. Меморандум між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про співпрацю зі створення космічного ракетного комплексу надважкого класу.

4. Меморандум про наміри щодо активізації співпраці у сфері суднобудування між Міністерством промисловості і торгівлі Російської Федерації і Міністерством промислової політики України.

5. Угода між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України в галузі ядерної та радіаційної безпеки.

6. Меморандум між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про спільні дії з організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку.

7. Протокол між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про поставки товарів за виробничою кооперацією в 2014 році.

Друге: необхідно відновити  кредитування Міжнародного валютного фонду на прийнятних для України умовах. Для держави неприйнятно різке підвищення на 40% тарифів на житлово-комунальні послуги, скорочення соціальних витрат бюджету, заморожування зарплат, пенсій і соціальної допомоги,  ліквідація бюджетної підтримки села. Все це разом призведе лише до зниження купівельної спроможності людей, тобто, до скорочення того ресурсу, який тримає на плаву нашу промисловість і сільське господарство.  Для прикладу: Греція, яка за рецептами МВФ отримала за останні роки більше 400 мільярдів доларів допомоги від МВФ, Євросоюзу і приватних інвесторів, так і не виправила ситуацію.

Третє: потрібно домовитися з Європейським Союзом про такі умови перехідного періоду, які дозволили б Україні вирівняти сальдо торгового балансу і стимулювати економічне зростання.

Щоб зрівнятися в конкурентоспроможності з ринком Євросоюзу, має бути проведена величезна робота з модернізації промисловості.

По галузях виробничого сектора знос машин і устаткування в Україні сягнув понад 60%, а безпосередньо в промисловості цей показник досягає 65%. Найбільший ступінь зносу машин та обладнання в Україні в кольоровій металургії (75,3%), машинобудуванні та металообробці (71,4%), хімічної та нафтохімічної промисловості (70,8%).

Ступінь зносу основних виробничих фондів у розвинених державах, зокрема в ЄС, не перевищує 25%. А взагалі поріг зносу для економічної безпеки держави не повинен перевищувати 50%. 

Не можна, як того вимагає Євросоюз, різко відмовитися від бюджетної підтримки певних галузей, в яких зайняті сотні тисяч людей.

Мова в першу чергу йде про державні вугледобувні підприємства, які, за оперативними даними, тільки за 11 місяців поточного року отримали з державного бюджету близько 12,2 млрд. грн. на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції. На цих «планово збиткових» підприємствах зайнято на підземних роботах 136 тис. осіб, а всього більше 150 тис. осіб.

Зрозуміло , що в разі вимоги ЄС радикально знижувати розмір дотації на тонну вугілля в Україні, скорочення людей доведеться проводити дуже швидко. У цьому можна не сумніватися. Приклад Польщі показовий. У 1992 скасували державну дотацію на вугілля: за рік звільнили 65 тис. чоловік, а за 5 років після скасування дотації — звільнили 161 тис. чоловік.

Без ресурсу на працевлаштування, соціальні та інші компенсації такий сценарій в Україні призведе до соціального вибуху в ряді регіонів країни.

Також потрібно уникнути величезних проблем в агропромисловій галузі.

Так, Євросоюз декларує скасування мит на ввезення всіх сільськогосподарських товарів. Але насправді жорстко квотує експорт абсолютно всіх продуктів, які Україна хотіла б продавати на ринках Європи. Давайте подивимося, як європейська квотування сільгосппродукції буде (у лапках!) «Допомагати» українському АПК.

На ключовий український товар — пшеницю — квота становить 1 млн. тонн на рік, тоді як країна виробляє близько 50 млн. тонн. На курятину квота становить 20 тис. тонн, але Україна повинна закупити 10 тис. тонн курячого м’яса з Європи, при цьому сама країна виробляє 1 млн. тонн на рік. Квота по сирах становить — 1,5 тис. тонн. — Це близько 5 % українського виробництва!

Безмитно можуть ввозитися насіння соняшнику та ріпаку — культур, які виснажують грунт і які з цієї причини всередині ЄС не вирощуються. Більш того, угода стимулює ввезення в ЄС саме необроблених насіння соняшнику та ріпаку, щоб завантажувати роботою свої переробні потужності, а не українські. Більше того, скасування експортного мита на соняшник призведе до його вивезення з України, що загрожує втратою близько 2 млрд. дол. США. І може перетворити країну з найбільшого у світі експортера соняшникової олії в його імпортера. Як результат, вартість соняшникової олії на внутрішньому ринку збільшиться, як мінімум на 50%, а на продукцію з використанням соняшникової олії (майонези, маргарини) — на 100-120%. При цьому на 30-35% подорожчають свинина і яловичина, що пов’язано з тим, що відходи виробництва соняшникової олії використовуються в тваринництві.

У той же час, на прямі субсидії фермерам в рамках єдиної сільськогосподарської політики ЄС у 2013 році пішло 132,8 млрд. євро або 43% бюджету. Один з найбільших одержувачів сільгоспсубсидій — Польща. Дотації дозволяють цій країні продавати своє продовольство в Україні за цінами нижче, ніж у наших виробників.

Постає питання: чи готові наші селяни прямо зараз почати працювати за нормами ЄС? Давайте згадаємо, що сьогодні в Україні близько 9 млн. індивідуальних господарств. При цьому потрібно пам’ятати, що індивідуальні сільгоспвиробники виробляють більше половини молока і близько 40% усього м’яса.

Більшість цих господарств не зможе перейти на стандарти ЄС, просто кажучи, вести своє індивідуальне господарство їм доведеться припинити. Наприклад, не можна буде вирощувати худобу та домашню птицю на продаж, адже, згідно з нормами ЄС, забивати тварин можна буде тільки на сертифікованих бойнях. А курей вирощувати тільки в клітинах, відповідних директивою Єврокомісії. Те ж стосується молока — на ринках можна буде продати молоко, надоєне тільки машинним способом. Абсолютно всіх сільськогосподарських тварин треба буде маркувати.

Щоб індивідуальні виробники перейшли на стандарти ЄС, мало профінансувати купівлю обладнання, потрібно створити систему за закупівлю і зберігання продукції, що вимагає не тільки колосальних витрат, але й часу.

Крім того, необхідно буде створити загальнодержавну систему контролю продукції «від поля до столу», яка буде відслідковувати абсолютно всі продукти — від морквини до яйця.

Що з цього випливає? Тільки одне — ми ризикуємо втратити все індивідуальне господарство на селі. Зрозуміло, що влада не допустить, щоб
9 млн. сімей втратили своїх доходів, а громадяни України не мали вибору з купівлі продуктів харчування, звичних продуктів, доступних і екологічно чистих.

Серйозний державний фінансовий ресурс йде на підтримку розвитку сільського господарства — це близько 25 млрд. гривень. З них пряма бюджетна підтримка становить близько 9 млрд. гривень, а спеціальний режим з податку на додану вартість — понад 12 млрд. гривень.

Крім того, сільгоспвиробники користуються спрощеним механізмом оподаткування і платять тільки фіксований сільськогосподарський податок, що також сприяє розвитку сільськогосподарського бізнесу.

Якщо це все скасувати, наші сільгоспвиробники виявляться абсолютно неконкурентоспроможними порівняно з європейськими, які отримують величезні дотації на гектар ріллі, і на голову худоби тощо.

Також нам потрібно усунути очевидні «перекоси» в тарифи і квоти на ряд видів агропродовольчої продукції. Наприклад, на м’ясо і харчові субпродукти Євросоюз буде застосовувати тарифні квоти. Та й використовувати ці квоти Україна зможе лише після того, як стандартизує свою продукцію у відповідності з вимогами ЄС.

Квоти на поставку агропродовольчої продукції на 2014 рік складають:

яловичина — 12 тис. тонн в рік,

свинина — 40 тис. тонн в рік,

м’ясо птиці — 36 тис. тонн,

мед — 5 тис. тонн,

цукор — 30 тис. тонн,

пшениця м’яка — 950 тис. тонн,

ячмінь — 250 тис. тонн,

кукурудза — 400 тис. тонн,

етанол — 27 тис. тонн.

Як бачимо, це практично нуль для нашого сільського господарства. Поза цих квот митні тарифи залишаються на рівні 65 — 94 євро за 1 тонну, що жодним чином не сприяє зростанню експорту в ЄС по цим товарним групам.

А Україна тим часом буде застосовувати переважно нульову ставку ввізного мита. Тобто, до нас хлинуть дешеві, дотовані сільгосппродукти з Євросоюзу.

Якщо запитати наших селян: чи готові 9000000 особистих селянських господарств прямо зараз почати працювати за нормами ЄС?

Чи готові вони погодитися із забороною доїти молоко вручну і продавати його на ринку, із забороною вирощувати свиней і бичків на подвір’ї і забивати їх інакше, як на сертифікованих бойнях, із забороною вирощувати курей інакше як в спеціальних клітках, відповідних директивам Євросоюзу?

Зрозуміло, що всі ці норми колись повинні бути виконані, але негайний перехід на них означає тільки одне: моментальне розорення індивідуальних сільських господарств, соціальну деградацію села.

Або, наприклад, вимоги, які пред’являє Євросоюз до торгівлі. Чи готові люди, які сьогодні торгують на базарах, закрити всі торгові точки, що не відповідають директивам Єврокомісії? Наприклад, жодна торгова точка не може працювати без касового апарату. Чи готові ці люди поступитися свій дохід зарубіжним торговим мережам, які витіснять малий і середній бізнес, як це сталося в Чехії, Польщі, Прибалтиці?

Або ще одна величезна проблема. Угода про асоціацію закріплює прийняті раніше Україною зобов’язання в рамках європейського енергетичного співтовариства і встановлює чіткий графік їх імплементації з моменту підписання договору.

Це означає, що до 2020 року ми зобов’язані вкласти в енергосектор близько 100 млрд. євро.

Ще один блок заходів – реалізація  директив щодо стимулювання використання поновлюваних джерел енергії, на що потрібно близько
6 мільярдів євро.

Величезний обсяг інвестицій треба буде направити в електроенергетику, комунальну енергетику і транспортний сектор. У щорічному вирахуванні це — 14,4 млрд. євро.

Для наочності ще раз підкреслимо, що перераховані зобов’язання в рамках європейського енергетичного співтовариства – це близько річного валового внутрішнього продукту нашої країни.

Звідки нам зараз взяти ці гроші? І по всіх цих і багатьох інших питань потрібно знайти рішення.

Таким чином, зараз перед нами стоїть ряд дуже напружених завдань. Ми повинні максимально оперативно і ефективно використовувати ту паузу, яку взяли перед підписанням Угоди з Євросоюзом.

Щоб виконати названі завдання, потрібна велика і напружена робота усіх структур виконавчої влади, з найширшим залученням бізнесу та громадськості. Люди з реального сектора економіки (промисловці), які забезпечують роботою мільйони людей, не хочуть і не погоджуються жертвувати ніяким ринком. Вони готові разом з Урядом відстоювати національні інтереси.

Отже, враховуючи вищевикладене, ще раз необхідно акцентувати увагу на звернення Президента України «Україна повинна захищати свої національні інтереси, а не протиставляти відносини з ЄС відносинам із Росією. Нам треба шукати, як об’єднувати. Ми впевнені в тому, що за нас це робити ніхто не буде. На це завжди будуть спрямовані мої дії, дії Уряду. Це буде головне завдання — захист наших національних інтересів, зростання економіки. Це фундамент добробуту наших громадян»,- наголосив Віктор Янукович.

 

Голова Дніпропетровської облдержадміністрації Дмитро Колєсніков наголосив, що рішення взяти тайм-аут у процесі підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом було прийнято виключно з економічних міркувань. «Відклавши підписання Угоди про асоціацію, Президент України Віктор Янукович не дав дискредитувати саму європейську ідею в очах Українського народу. Його правоту визнали і представники Євросоюзу. Ми взяли тайм-аут для того, щоб зберегти стабільну роботу підприємств і робочі місця. Щоб отримати гарантії захисту національних інтересів України. Щоб розмовляти з Європою, як рівні партнери, а не як бідні родичі. Ми зайняли прагматичну позицію, і рішення взяти тайм — аут було прийнято виключно з економічних міркувань», — сказав Дмитро Колєсніков.

Губернатор також наголосив, що у процесі підготовки до підписання Угоди країна зіткнулася з загрозою повної втрати російського ринку для вітчизняних підприємств. Ця загроза найболючіше вдарила б по Дніпропетровщині.

Тільки за минулі 4 місяці, з моменту виникнення проблем на російському ринку, країна втратила 40 мільярдів гривень. А якщо б підписання Угоди відбулося сьогодні, втрати досягли б 65 мільярдів. І частка Дніпропетровської області в цих втратах була б максимальною. «Це не абстрактні цифри. Це загроза простою потужностей, загроза робочим місцям, бюджету, фінансування соціальної сфери. Інтеграція з Європою, яку ми розглядаємо як можливість для України побудувати краще майбутнє — перетворилася б на шокову терапію», — додав губернатор. Дмитро Колєсніков також зауважив, що: «Курс нашого Президента Віктора Федоровича Януковича на інтеграцію з Європою залишається незмінним. Це – наш цивілізаційний вибір. Він закріплений у Конституції України, у Законі “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”. Він обумовлений нашою історією. Він висловлює прагнення десятків мільйонів українців. З цього курсу ми не звернемо. Це неодноразово підтверджував і підтверджує Президент України та Уряд України».

Схожі публікації:

baner

Сектор з інформаційної діяльності та зв"язків з громадскістю

м. Павлоград, вул. Центральна, 98, каб.201, тел: (0563) 26-96-04

baner
baner
baner
baner