На корупції, як і на футболі, розуміються усі. Але щоб обмежити вплив корупції на розвиток країни, їй треба протидіяти хоча б у тих больових точках, де її руйнівна складова є максимальною. Відомо, що значна поширеність будь-якого негативного соціального явища, яка зберігається довгостроково, неодмінно викликає «звикання» до нього й формує відношення як до неминучості й навіть норми життя. Така небезпека має місце сьогодні й у сприйнятті корупції.
Основним інструментом корупції є хабарництво – винагорода за відхилення від службових обов’язків.
Головна особливість корупції в Україні – слідування встановленим правилам не є критерієм участі в „законній” економіці, у той час як невиконання або відхилення від встановлених правил є критерієм участі в неформальній, підпільній економіці.
Корупція в Україні не протистоїть формальній економіці, вона існує в ній, виступаючи природним і закономірним наслідком легальних статусів господарюючих та керуючих суб’єктів.
В основі корупційних відносин в Україні лежить можливість приватизувати будь-яке суспільне благо, або навіть закон, і використати його для тіньового обороту у власних інтересах.
Причину існування корупції не можна звести лише до бюрократичних дій державних чиновників. Приватні особи та підприємці також стимулюють існування корупції шляхом давання хабара чиновнику з метою отримання індивідуальних привілеїв і конкурентних переваг.
Дуже істотний фактор, що сприяє сучасному поширенню корупції в Україні – слабкість громадянських позицій населення, його явно недостатня готовність безпосередньо брати участь в антикорупційних діях.
У процесі боротьби з корупцією важливого значення набувають механізми запобігання корупції, які обумовлюються процесом відродження духовно-моральних основ українського суспільства, широким використанням соціальних технологій, активної участі засобів масової інформації, культури, мистецтва, літератури у формуванні антикорупційних настроїв у країні.
Для забезпечення соціальної підтримки держави в боротьбі з корупцією необхідно цілеспрямоване формування масової правової свідомості, узгодженої з культурними особливостями населення й моральних регуляторів соціальної поведінки. Головним тут є наявність суспільного ідеалу, державної ідеології, недержавних форм етичного й морального впливу на суб’єктів управління й населення України. Дослідження показують, що потрібне термінове заповнення морального вакууму. Жити одним днем, без перспективи, – значить не мати опорних крапок у сенсі життя.
Завідувач сектору взаємодії з
правоохоронними органами, цивільного
захисту,оборонної та мобілізаційної роботи
С.В.Щербань